Вихованці КЗ «Дніпропетровський будинок – інтернат для дітей з інвалідністю, що на вулиці Надії Алесєєнко в обласному центрі, стали заручниками свого закладу. Через вкрай поганий стан навколишніх доріг, просто не можуть вибратися звідти. Адже усі вони мають вади рухового апарату і переважно пересуваються на візках.
Пристойна дорога закінчується одразу за огорожею закладу. Далі починається “решето”.

“Люди, которые идут либо вверх, либо вниз, помогают подъехать. Или сами находим более безопасное место, где можно проехать“, – розповідає вихованець інтернату Ігор Черніков.

Вихованець інтернату Богдан Перцевий раніше ходив із палицею, а тепер через травму сів на візок.
“Возвращались с другом из поездки, я зацепился за яму. Упал и ногу подвернул“, – згадує він.

Гуртом можуть вибратися тільки на автобусі. Проте й габаритний транспорт інколи не витримує “випробування дорогою”. Тим часом подорожі “у світ”, кажуть вихователі, цим дітям вкрай потрібні.

“Всем хочется общаться, дружить, путешествовать по городу, знакомиться с интересными местами“, – погоджується з ними Світлана Сербіна, віце-президент Міжнародного благодійного фонду Олександра Петровського “Солідарність”, який опікується вихованцями закладу.

Взагалі в інтернаті виховують майже сотню дітей. Візочники, ті, хто користується ходунками, палицями. Є й тяжкохворі.

“Фактически каждый день мы вызываем скорую помощь, перевозку… Каждый раз, крайне тяжело добраться до нашего детского дома. Так, это еще когда хорошая погода. Если, не дай бог, дождь, снег… мы отрезаны от мира“, – говорить директорка дитячого будинку-інтернату Вікторія Бабанська.

Дорогу не ремонтували з півтора десятиліття. Тут кажуть, зверталися до свого нардепа — та марно. До міськради — з таким самим результатом. Там відповіли, у планах ремонту доріг цієї — немає…

За матеріалами сайта d1.dp.ua